Клінічний випадок пацієнта з хронічним лімфоцитарним лейкозом (ХЛЛ): історія лікування

На базі медичного центра «СІТІ ДОКТОР» створено команду онкогематологів, що має потужну базу для надання кваліфікованої допомоги нашим пацієнтам. Досвід, можливості та зв’язки із закордонними колегами допомагають нам знайти індивідуальне лікування для кожного пацієнта, дозволяють максимально вкластися в кожний випадок.

До нас звернувся пацієнт віком 50 років з В-клітинним ХЛЛ (ІІІ стадія за Rai, B за Binet, клінічна група 2). Мутація del(17p) була відсутня.

• Гемограма: лейкоцити – 80×10⁹/л (лімфоцити – 69%, нейтрофіли – 27%, еозинофіли – 1%, базофіли – 0%, моноцити – 2%, бласти – 0%), еритроцити – 2,98×10¹²/л, тромбоцити – 115×10⁹/л, рівень гемоглобіну – 92 г/л, швидкість осідання еритроцитів – 30 мм/год.
• Мієлограма: лімфоцити – 86%.
• Біохімічний аналіз крові: білок – 65 г/л, сечовина – 8,5 ммоль/л, глюкоза – 4,2 ммоль/л, білірубін загальний – 10,2 мкмоль/л, АСТ/АЛТ – 0,34.

За результатами КТ відзначалася генералізована лімфаденопатія: збільшення шийних, пахвових лімфатичних вузлів з обох боків від 1,5 до 3 см із конгломератом до 5 см справа; збільшення лімфатичних вузлів воріт селезінки, парааортальних, клубових лімфатичних вузлів до 2-4 см у діаметрі.

Із супутніх захворювань – артеріальна гіпертензія ІІ стадії та пептична виразка шлунка, активне куріння протягом 20 років. Оцінка коморбідності за системою CIRS – 6 балів.

Варто зазначити, що багато пацієнтів з ХЛЛ, які мають супутню патологію, є обмеженими у можливості отримувати інтенсивну імунохімієтерапію. Схеми з флударабіном у таких хворих мають невизначений профіль користі та ризику через порівняно високу токсичність.

Отже, з огляду на значну коморбідність, пацієнту було рекомендовано лікування обінутузумабом у комбінації з хлорамбуцилом. Ця схема продемонструвала високу ефективність у дослідженні ІІІ фази CLL11.

Йдемо далі. Інфузійні реакції при застосуванні обінутузумабу не спостерігалися (на тлі гідратації 2 л/м² і премедикації відповідно до інструкції).

• Гемограма: 1-й тиждень лікування – вторинна тромбоцитопенія (тромбоцити – 32×10⁹/л) без геморагічного синдрому; 2-й тиждень – лейкопенія (лейкоцити – 0,8×10⁹/л), нейтропенія (нейтрофіли – 0,02×10⁹/л). Пацієнту було призначено профілактичну антибактеріальну та протигрибкову терапію, курс гранулоцитарного колонієстимулювального чинника.
• Порушень коагуляції не відзначалося.
• Біохімічний аналіз крові виявив транзиторну ниркову дисфункцію (підвищення рівня креатиніну та сечовини на 3-4-й день після введення першої дози тільки у першому циклі).

Наступні цикли не супроводжувалися значною гематологічною токсичністю, функція нирок і печінки не погіршувалася.

За даними КТ, регресування вогнищ після двох введень обінутузумабу становило 30%, після 4 введень – 70%. У мієлограмі кількість лейкоцитів становила 8,7%, клітинність інших ростків – у межах норми.

У висновку можна сказати, що у пацієнтів з ХЛЛ молодого віку без мутації del (17р) з хорошим соматичним статусом ефективною першою лінією терапії є схема FCR (флударабін + хлорамбуцил + ритуксимаб). При цьому доцільно застосовувати ритуксимаб для п/ш введення, що зручніше та забезпечує таку саму ефективність, як і в/в застосування. Обінутузумаб загалом більш ефективний порівняно з ритуксимабом, це оптимальний препарат для застосування у першій лінії терапії хворих на ХЛЛ без мутації del(17p) за наявності вираженої супутньої патології.

Ми не відчуваємо пацієнтів з онкогематології «окремою» групою. Вони проходять консультацію та діагностику на рівних умовах з іншими, відчувають підтримку від нашого персоналу, адже ми знаємо, як це допомагає у лікуванні. Тому наш комплексний підхід у лікуванні хронічного лімфоцитарного лейкозу (ХЛЛ) – це запорука успіху, це розуміння того, що ми віддаємося роботі на всі 100%.